"КИЇВСТАР-GSM" - на незаконних побігеньках у міліції ?

Сенсаційна інформація прозвучала з вуст колишнього керівника вінницького відділення компанії «Київстар» на слуханні в суді «порносправи» Дмитра Гройсмана. Відкрите судове засідання за обвинуваченням вінницького правозахисника Дмитра Гройсмана у розповсюдженні порнографії і нарузі над офіційно неіснуючим Державним Гербом України пролило світло на деякі факти, які будуть цікаві багатьом.
Зокрема мова про доступ до так званої конфіденційної інформації, одним із видів якої є інформація про телефонні розмови, часу їх вчинення та тривалості. Як виявилося, правоохоронці та оператор мобільного зв'язку «Київстар» далеко не завжди строго дотримуються норм закону, і ці відомості про приватне життя громадян у Вінниці нерідко передаються третім особам без належного обліку.
Про скандальній справі, яке скоро рік, як слухається у Вінниці, писалося чимало ( http://ord-ua.com/2011/01/23/diagnoz-sezon-polyuvannya-na-pravozahisnikiv/ ). Але мова зараз не стільки про його фабулі, скільки про те, яким чином вінницькі міліціонери збирали інформацію про телефонні дзвінки правозахисника, а точніше - про те, яким чином і на підставі чого цю інформацію їм передавало вінницьке відділення компанії «Київстар Дж.Ес.Ем . ».
Перш за все, відзначимо, що автор у відповідності зі ст.11 Закону «Про судоустрій і статус суддів» отримав аудіозапис судового засідання, що відбулося 2 листопада в залі № 1 Ленінського райсуду Вінниці, де і була оголошена ця інформація. Передісторія така. Щоб підтвердити версію про те, що Дмитро Гройсман займався розповсюдженням інформації порнографічного характеру, перебуваючи в конкретному приміщенні, слідчий Олександр Солдатов звернувся до оператора мобільного зв'язку.

Оскільки мобільник, як правило, у людини завжди при собі, то по дзвінках з нього можна припустити, де знаходиться його власник. Дзвінки реєструються базовими станціями, розташування яких відомо і незмінно, і ця інформація зберігається в оператора.
В принципі, статтею 187-1 Кримінально-процесуального кодексу і Законом «Про оперативно-розшукову діяльність» чітко описані підстави та порядок отримання правоохоронними органами інформації з каналів зв'язку. Перш за все, цей порядок передбачає звернення особи, уповноваженої на проведення оперативно-розшукової діяльності (наприклад, слідчий таким не є), в Апеляційний суд. Це питання мають право розглядати лише Голова суду або «уповноважений ним заступник». Якщо згода судді отримано, один примірник судового рішення залишається в секретній канцелярії суду, а другий видається оперативнику, який передає документ оператору зв'язку, де він реєструється в спецканцеляріі.
Потім, якщо суд дозволив «прослушку» абонента, співробітник оператора мобільного зв'язку повинен буде або передати компакт-диск із записом його розмов за певний період, або переадресовувати на спеціальний комунікаційний центр СБУ усі дзвінки з даного номеру або на нього. Якщо ж мова йде про минулому часі (а записи розмов своїх абонентів оператори автоматично не зберігають), то за рішенням апеляційної інстанції оператор може видати лише «логії» - тобто інформацію про вихідні і вхідні дзвінки із зазначенням часу, телефонних номерів та номера станції. Так от, ці відомості передаються конкретній особі з «органів» лише при складанні в двох примірниках протоколу їх виїмки у присутності двох понятих. Один варіант протоколу зберігається у оператора, другий віддається правоохоронцю.
Щорічно в Україну цим законним шляхом правоохоронні органи отримують близько 20 тисяч дозволів на доступ до приватної інформації. Приміром, у Великобританії поліції видається не більше 4 тисяч дозволів, у сусідній Польщі - до 8 тисяч. Але, як виявилося, в нашій країні процвітає і, м'яко кажучи, незаконне, не враховується ні в яких статистичних звітах отримання відомостей про приватне життя людини, причому воно (якщо вірити інформації, що прозвучала на вищезгаданому засіданні суду у справі Д. Гройсмана) відбувається в 7-10 разів частіше, ніж за встановленим законом регламенту.
Як визнав проходив у якості свідка по «порноделу» Юрій Коломієць, який займав у минулому році посаду керівника вінницького відділення київської філії компанії «Київстар Дж.Ес.Ем.», у випадку з Дмитром Гройсманом після схвалення столичного керівництва співробітнику міліції був переданий компакт- диск з «логами» без рішення Апеляційного суду і складання протоколу. Підставою для провайдера віддати відомості стало лише рішення судді Ленінського райсуду Вінниці Я. Іванченко.

З незрозумілих причин саме йому - судді, а не слідчому, «Київстар» направив диск з роздрукуванням телефонних з'єднань Дмитра Гройсмана за цілий рік. Раніше в судовому засіданні допитаний слідчий Солдатов показав, що він особисто, отримавши рішення судді Іванченко, поїхав до обласного відділення «Київстар» та забрав потрібні дані. Солдатов визнав, що протокол виїмки не складав, пославшись на те, що «така практика з цього оператору зв'язку». У свою чергу колишній директор вінницького відділення «Київстару» Ю. Коломієць під присягою показав, що «уповноважена особа видає дані тільки людині, яка пред'явив відповідне службове посвідчення та повноваження».
У супровідному документі «Київстару», який є у розпорядженні газети «РЕАЛ», значиться прізвище ... Я.М. Іванченко. Виходить, що роздруківку телефонних розмов правозахисника Гройсмана у оператора забрав сам суддя Ленінського райсуду?
За словами Юрія Коломійця, до 2011 року щомісяця за рішеннями різних судів проводилося до 700 виїмок інформації про конкретних осіб тільки у вінницькій філії оператора мобільного зв'язку «Київстар». До середини цього року порядок змінився. Тепер у більшості випадків будь-яке рішення суду, яке надходить у вінницьке представництво, відправляється в головний офіс «Київстару», де й вирішують - чи задовольняти його, а при позитивному рішенні інформацію передають безпосередньо до відповідної центральної відомство. Звідти вона вже надходить ініціатору запиту, наприклад в міліцію.
У зв'язку зі зміною регламенту, за словами Ю. Коломійця, кількість виїмок безпосередньо у Вінницькому філіалі компанії скоротилася до «десятків на місяць». Більш точну цифру він назвати не міг. Однак уточнив, що необхідні за законом протоколи складаються лише в одиничних випадках. «Ініціативу проявляють ті, хто забирає», - уточнив співробітник мобільного оператора.
Тепер Дмитро Гройсман подав скаргу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на суддю Ленінського райсуду, який підписав рішення про виїмку, і готує позов до найбільшого в Україну оператору мобільного зв'язку, який не мав права на підставі цього рішення надавати інформацію, тим більше не зажадавши складання протоколу слідчого дії - виїмки.
Фактично цей окремий випадок виявив, як у реальності у нас йдуть справи з охороною конфіденційності, як часто "органи" цікавляться нашими розмовами і яка справжня ціна обіцянкам операторів мобільного зв'язку не порушувати приватність нашого життя інакше, як у порядку, передбаченому законом.
Коментар:

Хавронюк Микола Іванович, заступник керівника апарату - начальник правового управління Верховного Суду України, доктор юридичних наук:
"Верховний Суд свого часу прийняв постанову про застосування Конституції і сформулював принципи прав людини, вказавши, що є межа таємниці приватного життя, через яку не можна переступати. Не знаю, це хитрість місцевих міліціонерів, або така "мода" поширена по всій Україні? .. Я вважаю, що в даному випадку має місце, насамперед, перевищення влади районними судами, які, всупереч статті 19 Конституції України, беруть на себе повноваження голів апеляційних судів.
Верховний Суд України послідовно відстоює позицію, що Конституція країни повинна прямо застосовуватися судами при здійсненні правосуддя, зокрема це стосується і захисту приватного життя громадян, поваги таємниці телефонних розмов.
Є постанова Верховного Суду № 2 від 2008 року, в якому чітко зазначено, що під контролем за телефонними розмовами слід розуміти не тільки їх прослуховування і фіксування, але й одержання інформації про телефонні розмови, які відбулися, щодо абонентів розмов, часу і тривалості розмов. Тому й порядок отримання згоди на такий контроль повинен бути єдиним по всій країні - лише через рішення Голів або уповноважених ними заступників апеляційних судів ".
Джамал Рушді