пʼятницю, 24 лютого 2012 р.

Пункти обігріву суворого режиму

Морози, на щастя, відступили, згорнули свою роботу й пункти обігріву громадян, що були відкриті й у Дрогобичі. Яку користь і в якій мірі принесли людям ці пункти, ще буде з’ясовано, так само, як і те, яку кількість грошей буде «списано» на великі витрати, що «мали місце». Всіх відвідувачів – до одного списку.

Вирішую сама в один із морозних днів зайти у цей пункт. Мороз протинає наскрізь, з певним острахом заходжу до намету, зустрічаю там приємну жіночку, яка охоче тамує моє спрагу дізнатися більше про таке явище, як пункт обігріву. У військовому наметі стоїть «буржуйка», поруч лежать дрова, у наметі холодно, брудно і відчувається неприємний затхлий запах.

У люті морози, коли надворі температура знижувалася до мінус 30, для безхатченків єдиним шансом вижити у таких умовах були пункти обігріву. А втім, послугами наметів могли скористатися не тільки безпритульні, а й ті, хто чекав на маршрутку, пересічні громадяни.

Пункти обігріву у Дрогобичі працювали цілодобово. Найпоширенішою послугою, котрою користувалися – це чаювання. Також у переліку страв, що могли бути запропоновані, – зупи,борщі, які готувало кафе «Мальви». За словами працівників МНС, які чергують у наметах цілодобово, послугами пункту обігріву користуються близько півсотні охочих у день, а їхня загальна кількість від початку роботи сягає приблизно однієї тисячі. У переважній більшості – це малозахищені верстви населення, а саме – особи без постійного місця проживання. Однак, відвідуючи намет, зауважила тільки кількох дітей, які зайшли навіть не зігрітися, а радше задовольнити свою цікавість, але тим не менше їх записали у список користувачів послуг пункту обігріву.

І тут у мене, як у пересічної громадянки, яка ще має романтичні уявлення про соціальну справедливість, виникає природнє запитання. скільки грошей платників податків буде в черговий раз списано на це стихійне лихо і на прихисток голодно-холодних безхатченків у кількості півсотні (в день!).

У мене своя версія відповіді. Бо вийшла я з того намету з гірким осадом… Можливо, така мала кількість людей пов’язана з тим, що вони просто бояться допитувань рятувальників, однак самі «еменесівці» обіцяють цього не робити.

Під знаком таємничості та нахабства

Хоча бувають і нестандартні випадки, як-от зі мною. Вислуховуючи інформацію про роботу пунктів обігріву, я чемно занотовувала дещо у блокнотик (хотіла написати статтю, адже мрію про фах журналіста). Але раптом мене зупинив один із правоохоронців. Він, не пред’явивши свого посвідчення, почав зухвало вимагати, щоб я показала свій записник. Проте я категорично відмовилася. Це, очевидно, його зачепило й і він почав вимагати в мене журналістське посвідчення. Представник влади тріумфував, дивлячись, як я ніяковіла і намагалася пояснити йому (і ще двом чоловікам, що були з ним у наметі), що я не маю і не можу мати посвідчення, адже я тільки учениця.

Але той молодик у погонах набирав обертів, мовляв, я тут взагалі ніхто, і не маю ні найменшого права робити якісь нотатки про намет, тобто роботу пункту обігріву.

Я намагалася пояснити, що не маю наміру (і досвіду) писати «розгромну» статтю, і що отримана мною інформація не обов’язково з’явиться в газеті. Очевидно, «господарям» пункту таки було що приховувати, очевидно, тут грілися не тільки безпритульні і бідаки і не тільки чаєм... Добре знаючи свої права, правоохоронець плював на мої.

Згодом представник правоохоронних органів удавано люб’язно зазначив, що має право затримати мене на 3 години, доки мої батьки не привезуть документи, що засвідчують мою особу. Я була вкрай розгублена і готова просто розплакатися з розпачу. Але цікаво те, що ніяких порушень чи незаконних дій з мого боку не було. Обравши мене, шістнадцятирічного підлітка як психологічну мішень, міліціонер продовжував настирливо демонструвати, хто тут головний, хто – ніхто! Я не змогла далі залишатися там і вийшла (ні, вибігла!) з намету, адже мені справді стало страшно. Я відчула себе безхатченком, справжнім правовим безхатченком.

А моя мрія стати журналістом поволі зникала, як і надія на поступ демократичних процесів у моїй країні…

$ 100 тис. від ООН – для безхатченків?

До речі, Організація Об’єднаних Націй виділила 100 тис. доларів на допомогу українцям, які постраждали від морозів, особливо людям без постійного місця проживання. Допомога в рамках термінового грошового гранта ООН виділена на прохання міністерства соціальної політики і товариства Червоного Хреста України. Гроші будуть спрямовані на покриття видатків на їжу та іншу допомогу жертвам морозів.

Ви про це знали? Тепер вам спокійніше і тепліше? То запийте чаєм!

Олеся Федьків,
випускниця ЗОШ №10, м. Дрогобич

1 коммент.:

також Журналіст-без-посвідчення сказав...

Гадаю, мрія Ваша, пані Олеся таки остаточно не розтанула від суворих розігрівань у наметі, а згодом під відкритим небом остаточно утвердилася й зміцніла

Дописати коментар