Прийшов Покров – не нагрієш хату без дров

14 жовтня - свято Покрови Пресвятої Богородиці. Незвичайна й історія цього свята: чи легенда,  чи справжнє чудо, слава якого дійшла до нас крізь віки. В далекому Х столітті на Константинополь напали сарацини-мусульмани. Люди шукали захисту в храмі, щиро молили про спасіння. Серед інших був святий Андрій Юродивий, що першим побачив Богоматір.
Пречиста зі слізьми молилася за людей, потім, знявши зі своєї голови покров, що вмить сяйнув, наче блискавка,  розпростерла омофор над всіма в храмі. Люди були врятовані. Як з будь-яким святом, з Покровою пов`язано безліч традицій. В цю пору завершувалася праця в полі, і розпочинався період весіль. Дівчата молилися  до Пречистої, заступниці жіноцтва, материнства, сподіваючись щасливого одруження: «Свята Покровонько, покрий мою головоньку, хоч хусткою, хоч ганчіркою, щоб не зостатись дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду». А ще казали: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. Народна метеорологія така: якщо на Покрову листя з вишень не опало – зима буде теплою; яка Покрова, така й зима. Запорізькі козаки надзвичайно шанували Богородицю. Церква на Січі була названа в честь Матері Божої. Образ Пречистої  воїни забрали з собою за Дунай після зруйнування Запорізької Січі 1775р. З недавніх пір 14 жовтня відзначається ще й як День українського козацтва.  Учасники УПА теж обрали свято Покрови за день Зброї. Тому  Покрова – це ще й день створення Української повстанської армії.
Ірина Іванюш
"Дрогобицька газета"